Луїза Мей Олкотт

Луїза Мей Олкотт народилася 29 листопада 1832 року у Філадельфії, штат Пенсильванія. Майбутня письменниця зростала в інтелігентній сім'ї, другою із чотирьох доньок. Її мати, Ебігейл Мей Олкотт, була дуже освіченою жінкою з хорошими зв'язками й активною громадянською позицією, а батько, Амос Бронсон Олкотт, американський філософ-просвітитель, став одним із засновників експериментальної школи у Бостоні, де й потоваришував із відомими трансценденталістами — Ральфом Волдо Емерсоном, Марґарет Фуллер, Джорджем Ріплі та іншими.

Бронсон Олкотт мав власні експериментальні методи навчання, згідно з якими виховував чотирьох доньок в умовах бідності, але з великим доступом до знань та ідей. Якийсь час сім'я жила в поселенні під назвою Фрутлендс, яке батько заснував разом із британським колегою Чарльзом Лейном, з метою створити «Новий Едем», вільний від економічної експлуатації та матеріалізму. Дівчат Олкоттів змалку привчали до праці по дому, а їх дозвілля чергувалося з навчанням читання, письма, співу, математики та бесідами про Бога й людей.

Цікаво, що, хоч ідеї трансценденталізму — пізнання істини за межами досвіду — набували великої популярності в той час, для дівчини вони були більше як теоретична філософія, а не як практичний погляд на речі. Однак важливим стало те, що дівчина пронесла з собою крізь життя, — це гармонійні стосунки між батьками, а також шанобливе ставлення до людей іншої статі чи раси.

Утопічне поселення проіснувало недовго, і через фінансову нестабільність сім'ї шістнадцятирічна Луїза та її старша сестра Анна почали працювати: були гувернантками, прислуговували, шили. Зокрема Луїза навчала дітей близького друга сім'ї Ральфа Емерсона. Для них вона складала казки й оповідання, а для Емерсонової доньки Еллен написала книгу «Байки про квіти», видану в 1854 році. Луїза не любила роботи по дому, а будь-яку вільну хвилину присвячувала мрії свого життя — письменству. Вже у 1852 році їй вдалося продати перше оповідання для місцевої газети.

Коли у 1861 році у США спалахнула Громадянська війна, письменниця стала медсестрою в шпиталі. Листи, відправлені додому в цей період, згодом лягли в основу книги, яка принесла їй ще більшу популярність. Свою найвідомішу книгу «Маленькі жінки» Олкотт почала писати на замовлення видавця у 1868 році. Отримавши пропозицію на такий сюжет, письменниця спершу вагалася, оскільки вважала його занадто нудним. Це мала бути просто невибаглива історія для дівчат, але згодом вона стала першою із серії книг про дитинство, юність та дорослішання чотирьох сестер. Майстерність письма і важливість тем, які так глибоко розкрила авторка, принесли їй чималу популярність, а також фінансову стабільність.

Письменниця все життя була дуже близькою зі своєю родиною: забезпечувала фінансово, підтримувала морально, навіть взяла на виховання дочку своєї сестри Мей, яка померла невдовзі після пологів. Хоча сама Луїза ніколи не була заміжньою, їй вдавалося природно поєднувати як феміністичні виступи, так і любов до традиційної сім'ї.

Луїза Мей Олкотт порушує у своїх книгах дуже прості й старі як світ істини, про які ми, люди, у своїй буденній метушні забуваємо: що «любов виникає з любові», що найцінніше — це час із близькими, а не кількість виграних суперечок, що любов проростає, коли ми йдемо шляхами Божими. Бо Бог є любов, і саме через любов Він наповнює наше життя сенсами — любов до своєї справи, любов до сім'ї, любов до ближнього, любов і довіра до Бога. Ось чому «Маленькі жінки» уже понад півтора століття знаходять свій відгук у численних серцях по всьому світу.